Іноді хочеться сказати дуже багато: пояснити свою точку зору, аргументувати, довести щось... а потім так собі зупиняєшься на хвильку і думаєш: "А кому і навіщо щось доводити? Кожен має право думати і чинити так, як вважає за потрібне. Навіть якщо не готовий відповідати за свій вибір. Відповідати все одно доведеться - у той чи інший спосіб. " 

І бажаєш людині гарного вечора. 

І йдеш займатись своїми справами - або робити вигляд, що займаєшся своїми справами - періодично повертаючись до розмови і ситуації... І все ще агрументуєш, доводиш..

А необхідно пройтись осінніми вулицями і подихати свіжим повітрям.

Світлана Івашньова